13 червня 2025 року у самому серці Києва відбулась подія, що торкнулась сердець кожного учасника — Екзистенційний вечір, присвячений гідності людини, силі духу та сенсу життя навіть у найтемніші часи. Цей особливий формат об’єднав логотерапевтів, психотерапевтів, психологів, супервізорів, військових, вдів, практиків і всіх тих, хто шукає не лише відповіді, а сенс — глибший і трансцендентний.

Зустріч розпочалася з привітальної кави, що стала неофіційною прелюдією до атмосфери підтримки, обіймів і спільності.

Урочисте відкриття провели організаторки заходу — Ганна Чупрова, Вікторія Бикова та Нік Несправа — наголосивши на важливості спільнот, що шукають сенс, і на значенні кожної людини, яка не втрачає надії.

Виступи спікерів:

• Іван Дмитрович Бех, академік, доктор психологічних наук, директор Інституту проблем виховання НАПН України, звернувся до теми “Особистість у сяйві духовності”, підкресливши значення духовної основи як фундаменту гідності та стійкості особистості.
• Оксана Тарасова, клінічна психологиня, у темі “Метафора в логотерапії” продемонструвала, як метафоричне мислення стає терапевтичним містком до нового сенсу після травматичного досвіду.
• Оксана Королович, Ph.D., вдова офіцера ЗСУ, фасилітаторка, травматерапевтка та співзасновниця ГО “Лагерта”, представила зворушливу і надзвичайно важливу доповідь “Логотерапевтичний супровід вдів”, підкріплену особистими історіями втрати та відновлення.

Після кава-фуршету, де відчуття підтримки та відкритості стали основною мовою спілкування, продовжилась серйозна професійна частина:

• Володимир Багненко, клінічний психолог, логоконсультант, аспірант, представив практичну доповідь “Логотерапевтичні інструменти в роботі з військовими в шпиталі”, підкріплену досвідом щоденної взаємодії з військовими у госпітальних умовах.

Воркшоп і завершення:

Завершив вечір екзистенційний воркшоп “Острів скарбів емоцій”, який став практичним втіленням пошуку внутрішніх ресурсів, відкриття нових змістів у досвіді втрати, болю і надії.

Обговорення, рефлексія, тиша — і обійми — закрили зустріч, створивши простір, де кожен мав можливість відчути себе не самотнім у своєму пошуку, не самотнім у сенсі.

Цей форум став подією, що значно більше, ніж черговий професійний захід. Це — жива спільнота, яка формує майбутнє терапії, майбутнє сенсотворення, майбутнє людяності.

Дякуємо всім учасникам за довіру, присутність і силу бути разом.