Перша Міжнародна логотерапевтична науково-практична конференція «Сказати життю «Так!»»

8 листопада 2025 року в Україні відбулася Перша Міжнародна логотерапевтична науково-практична конференція «Сказати життю «Так!»», присвячена 100-річчю Елеонори Франкл – дружини та однодумниці Віктора Франкла, співтворчині його життєвої та професійної дороги.

Конференція об’єднала фахівців у галузі психотерапії, психології, освіти, духовного супроводу, а також військових, внутрішньо переміщених осіб, членів родин військових, вдів і волонтерів. Захід був спрямований на осмислення ролі логотерапії в умовах війни та масової травматизації суспільства, а також на пошук сенсу як ресурсу стійкості та виживання.

Наукова програма

У межах конференції були заслухані три наукові доповіді, присвячені:

«Про сенс, який стає опорою й орієнтиром у житті”,- Лілія Дідковська;.
«Сказати життю “ТАК” означає знайти сенс у житті»,- Тімо Пурйо;
«Емоції між нейронаукою та логотерапією:від конструювання до сенсу”,- Ведрана Ґрґіч.

Доповідачі наголосили, що здатність людини сказати життю «так» навіть у найскладніших обставинах є ключовою категорією логотерапії та має особливе значення для українського суспільства сьогодні.

Свідчення учасників війни та цивільних

Окремим блоком конференції стали живі свідчення:

• військовослужбовців,
• внутрішньо переміщених осіб,
• родин військових та вдів,
• освітян,
• волонтерів.

Учасники ділилися досвідом того, що саме дає сили триматися, на що можна спиратися у стані невизначеності та втрат, яку роль відіграють взаємопідтримка, служіння, віра, професійна допомога й відчуття причетності до більшого сенсу, ніж власний особистий досвід.

Ці історії стали практичним підтвердженням того, що логотерапевтичний підхід є дієвим інструментом підтримки людей у ситуаціях травми, горя та довготривалої напруги.

За результатами роботи конференції було ухвалено рішення:

• зробити конференцію «Сказати життю «Так!»» щорічною подією;
• запровадити щорічну професійну відзнаку «Логотерапевт року»;
• розвивати нові наукові та практичні логотерапевтичні проєкти, спрямовані на підтримку військових, їхніх родин, переселенців, волонтерів та фахівців допомагаючих професій.

Попереду ще багато завдань, пов’язаних із розвитком логотерапевтичної освіти, супервізійної підтримки та наукових досліджень, однак ключовим ресурсом залишається єдність професійної спільноти та спільне служіння людині й її гідності.